***
Як пахне скошена трава!   
Як літо невловимо тане.    
І зірка упаде на ґанок…     
А далі — пам’ять зорова            

нестиме спогад: гребля, став…    
дерева на боках яруги. 
Напнулося коріння туго       
на схилах жилами Христа.  

І ця похила площина            
і є моя земля наразі.  
Не у Берліні. Не у Празі…   
А тут — розкішна далина!    

Чекатиму свого Різдва.
І берегтиму квітку з гаю.
І в день Святого Миколая
запахне скошена трава!

Автор вірша і фото Надія Позняк