Блоги, Геннадій Іванущенко26 августа 2011 в 12:35
Вчора білоруси теж святкували 20-річчя своєї незалежності. У Києві... Просто в Білорусі це свято... заборонене. Враховуючи "прогресуючу стабільність" у нашій державі неважко провести певні аналогії.
Це і низка судових заборон на проведення мітингів, і перекривання вулиць правоохоронцями там, де це не було передбачено навіть судом. Аплодувати, правда, не забороняли, але й не хотілось...
Звернімо увагу, що заборона накладалася саме на колективне проведення заходів. Тобто народу, який за Конституцією є єдиним джерелом влади була подана команда: "Мєсто!"
Але, найбільш цинічними виглядають дії міліціонерів, які зупиняли авто з Державними Прапорами і затримували, або радили "зняти прапорці, щоб не було проблем" (!) Зразу уявив церкву, ладан, ну... і цих..., які його бояться.
Так що все попереду. Головне тепер: хто кому подасть команду "Мєсто!"
Комментарии
Так і я ж про це! Але уявив собі ось що: сидить у підпіллі якийсь "єдиноправильний" чоловік з готовими цитатами. (я узагальнено...) Мішає напалм... Рік мішає, два, ... двадцять років мішає... А інші "неправильні" щось намагаються змінити: пишуть плакати, виходять на вулиці, помиляються і роблять дурниці, але діють.
Де більше користі?
Мирні акції не приносять нічого окрім тюремного ув'язнення. Мирними акціями ви створюєте в народі ілюзію, що плакатами можна когось перемогти. Ми мали приклад мирної "революції" в 2004му. Як результат - народне обурення просто "спустили на гальмах". Демократи весь час вдовбують в голови що "еволюція краща за революцію". Людей обманюють, що "є інші методи". А інших методів немає.
Тому своїми акціями вони лише грають на руку системі. І якась дріб'язкова перемога мітингу в маленькій битві дає надію на виграш такими ж методами війни. А це омана. Тому кожен, хто влаштовує мітинги - насправді чинить злочин проти власного народу, бо на ті гроші міг би будувати барикади.
А хто говорить про лише мирні? Беріть приклад з ОУН. Вона ніколи не зациклювалась на тероризмі, але й щодо демократичних методів в умовах польських, російських і німецьких окупацій не мала ілюзій. Тому успішно поєднувала все: від атентатів і "ексів" до кооперації, антиалкогольних кампаній та "культу могил".
Зупиняти танки на Хуторі Михайлівському - це одне, а "мішати напалм" у себе вдома - інше. Бо в другому випадку танки прийдуть швидше. Прочитайте Степана Андрійовича Бандери "Українська національна революція а не тільки протирежимний резистанс".
Справа в тому, що зараз вже не 1939 рік, і Янукович, нажаль, не Муаммар Каддафі, а тому жодних танків на Хуторі Михайлівському не буде - будуть "гаазькі суди" та "харківські угоди". І жовто-синій прапор з будинку Верховної ради, зрештою, полізе зривати не російський десантник, в сержант Печерського РОВС.