Ще з 90-х років чи не кожен новий Президент зі своєю командою намагалися реалізувати власний проект оптимізації державного устрою – але красиві гасла жодного разу не отримали логічного завершення.

5 років тому стартував черговий проект з децентралізації – заміна місцевих рад більш крупними об’єднаними територіальними громадами. Загалом їх було створено 806 – є чим пишатися й Сумщині, адже за підсумками минулого року Тростянецька ОТГ стала першою за рівнем фінансової спроможності серед громад, що мають понад 15 тис. жителів. А після подвійних виборів нова правляча партія “Слуга народу” оголосила про намір замінити державні адміністрації префектурами та скорочення кількості районів з 490 до 100.

На думку координатора Офісу реформ в Сумській області Олександра Хоруженка, місцева влада обрала неправильний курс - “Рейтинги перемогли реформи і бажання подобатися перемагає здоровий глузд та державницькі інтереси. Ми “підняли” область з 23 місця у 2016 р. до сьомого у 2019. Цілком реально було увійти в п'ятірку загальноукраїнського рейтингу. Сьогодні Сумщина на останньому місці - 24 серед всіх по готовності реформу завершити. В тому числі, думаю, і через моє відсторонення”.

Хоруженку опонує голова Путивльської ОТГ Валерій Волков – “Возглавляемый Вами офис, вопреки здравому смыслу, вместо 18 крепких громад, созданных по принципу “Один район - одна громада”, удосужился подать предложение в Минрегионбуд раскромсать область на все 54 громады, увеличив таким образом втрое расходы на содержание чиновничьего аппарата. Посчитайте, сколько пойдёт на зарплату такой оравы, добавьте расходы на бумагу, бензин и то, сколько они украдут”.

Екс-перший заступник міністра розвитку громад та територій Дмитро Живицький наголошує - “Сумщина - одна з двох ОДА, які не подали в Мінрегіон нормальний дороблений перспективний план. Сильний вплив місцевих "феодалів" на форми та межі громад, повна відсутність стратегічного бачення. Основна ідея реформи - це не тільки наближення державних сервісів до людей, а й можливості для підприємництва, залучення інвестицій, створення нових робочих місць, забезпечення сталого розвитку. Але, на жаль, це мало хто розуміє і майже ніхто не робить!”

Тривають дебати і щодо обласного центру. Як заявив громадський активіст Володимир Дворниченко в коментарі газеті “Панорама”,  “Велика Сумська ОТГ – єдиний варіант, який надасть змогу врятувати наближені до Сум території від фінансового і техногенного колапсу. Багато хто проти об'єднання, але ці люди не дивляться на ситуацію з точки зору майбутніх поколінь. Великі інфраструктурні проекти можна втілити тільки спільними зусиллями. Аеропорт і сміттєпереробка, водопостачання і очисні споруди, енергомодернізація – все це під силу тільки ОТГ”.

З ним погоджується медіаексперт Олексій Захарченко: “Єдиний варіант, який залишає якісь перспективи розвитку – це створення “великої” громади, тобто приєднання до Сум по можливості усіх сіл Сумського району. Усі інші варіанти, тим більше створення навколо Сум 9 міні-громад, як запланувала обласна адміністрація, приведуть до втрати конкурентоспроможності і деградації”.

Поки в Україні звично грають у Лебедя, Рака й Щуку - хоча могли б не винаходити велосипед, а скористатися багатим закордонним досвідом. За словами керівника програми Естонського центру східного партнерства Тіни Ілсен, змінювати ситуацію треба саме з регіонів, а не столиці. Естонія переконалася в цьому, коли проводила реформи, аби вступити до Євросоюзу – тепер же готова поділитися знаннями з іншою екс-республікою СССР. Підтримка громад почнеться з Херсонщини – водопостачання, інвестиції і т.д. Але й про партнера ECEAP Сумщину теж не забудуть.

Чотири міністерства у одному скляному хмарочосі, відкриті скромні офіси без дверей і приймалень з секретарками, єдиний центр надання послуг  – такі реалії урядового Таллінна. У 17 році балтійська республіка провела свою велику адмінреформу – про це в рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та ECEAP розповів журналістам міністр державного управління Яак Ааб. Головним завданням було укрупнення місцевих самоуправлінь - завдяки цьому останні отримали більші кошти, зуміли покращити якість послуг та залучити кваліфікованіших спеціалістів.

Причиною стали демографічні зміни, урбанізація й ріст мобільності населення – тепер кожен муніципалитет може направляти розвиток цілого регіону. Згідно нового закону, з 16 року мінімальний розмір самоуправління – 5 тис. жителів, а рекомендований – 11 тис. Для тих, хто вклався у нормативи, передбачено спеціальну одноразову винагороду – півмільйона євро. Як результат – добровільне об'єднання 160 самоуправлінь, або 86%. Загалом реформа обійшлася лише в 67 млн. євро.

Звісно, не все пройшло гладко – окремі самоуправління зливатися не захотіли, тож їх “добровольно-принудительно” поєднала держава. Але це себе виправдало – зростання економіки та зарплат, пільгові кредити на житло, реновація, безкоштовний громадський транспорт, додаткові робочі місця. Плюс децентралізація – підприємцям надали позики для залучення не столичних кадрів, що дозволило за 2 роки вивести з Таллінна понад тисячу місць. Чиновників стає дедалі менше – функції не повинні дублюватися. А керівники перестали збирати всі ресурси в центрі й зайнялися окраїнами - з округів, де цього не зробили, люди просто їдуть.

Інші пріоритети – за радянських часів у аграрному секторі працювало до 20% естонців, нині ж тільки 3%, причому виробництво не знизилося. Механізація, туризм, малий бізнес – векторів розвитку вистачає, все залежить виключно від ініціативи на місцях. Більшість прийняла нові правила гри – доходи зросли на третину, сягнувши 2,3 млрд. євро, а середня зарплата склала 1400 євро. Хоча усунути диспропорцію “середньої температури по палаті” поки не вдалося – в столиці цей показник помітно вищий, у провінції ж навпаки.

Тож хоча число жителів за рік зросло на 5 тис., незадоволених вистачає – людям не подобаються черги до лікарів, збільшення податків та інші незручності. Посилення негативних настроїв засвідчили і результати останніх парламентських виборів – різко зросла кількість громадян, котрі проголосували за правих популістів, що будують риторику на критиці Євросоюзу і антипатії до мігрантів.

Окрім того, через коронавірус почалася економічна криза – як заявив міністр фінансів Мартін Хельме, такого різкого падіння не було з 2008 року. Як і такої поганої “видимості” – неможливо спрогнозувати, що буде за пару тижнів. Це призведе до суттєвого скорочення балансів підприємств, а банки почнуть відкликати кредити або вимагати додаткове забезпечення. На думку міністра, питання в тому, як мінімізувати вплив кризи і навіть отримати від неї зиск – наприклад, бюджетні правила єврозони заважають Естонії брати кредити, але допускають винятки у надзвичайних ситуаціях.

Натомість вітчизняні управлінці демонструють більший оптимізм – новий прем'єр Денис Шмигаль вважає, що “Україна зараз в цю кризу світову входить набагато міцнішою, ніж це було у 2008 році. У нас як ніколи велика ліквідність банків, у нас високі золотовалютні резерви, у нас є запас по бюджетному курсу, у нас досить позитивний діалог з МВФ”. А для місцевих експортерів з початком кризи начебто відкриваються додаткові можливості. Як завжди, йдемо своїм особливим шляхом – що ж, дай Боже нашому телятку вовка з'їсти.