У попередньому блозі я писав, що на зустрічі з наставниками збірної України Ігорем Черкасовим, начальником команди та Андрієм Балем, тренером побажав гравцям збірної України «… перемагати завжди і всюди…».

Також відзначав, що після тієї зустрічі «синьо-жовті» провели дві товариські гри - із болгарами та збірною Естонії. І в обох переконливо перемогли. А тепер уже відбувся й матч із збірною Німеччини, котра у відбірковому циклі до Євро - 2012 достроково здобула путівку до фінальної частини, яка як відомо відбудеться в Польщі та Україні, не програвши жодної зустрічі.

Як й інформував уболівальників напередодні головний тренер збірної Олег Блохін, на поле не вийшли Дмитро Чигринський, Тарас Михалик, Денис Гармаш, Олег Гусєв, Андрій Воронін, Євген Хачеріді та Олександр Шовковський.

Проте отримали можливість проявити себе у грі з триразовими чемпіонами світу та Європи молоді гравці, зокрема, Богдан Бутко, Євген Селін та Роман Безус. Екзаменом на зрілість став цей матч і для таких же молодих та перспективних, можливо, дещо більш досвідченіших, - Ярослава Ракіцького, Андрія Ярмоленка та Євгенія Коноплянки.

Втім, склад команди, на якому зупинився Олег Блохін був таким: Олександр Рибка, Богдан Бутко, Олександр Кучер, Ярослав Ракіцький, Євген Селін, Андрій Ярмоленко, Анатолій Тимощук, Євгеній Коноплянка, Роман Безус, Артем Мілевський, Андрій Шевченко. На заміну вийшли Сергій Назаренко, Олександр Алієв, Олексій Гай, Марко Девіч та Артем Федецький.

За збірну Німеччини грали: Цілер, Боатенг, Бадштубер, Гуммельс, Аого, Хедіра (Рольфес, 46), Езіл (Подольськи, 66), Треш (Шуррле, 46), Кроос (Бендер, 87), Гьотце (Мюллер, 66), Гомес(Какау,83).

Небезпечні моменти від початку матчу виникали у воріт обох команд. А на 28-й хвилині Андрій Шевченко майстерним діагональним пасом на правому фланзі відшукав Артема Мілевського, той - Ярослава Ракіцького, який і зробив бездоганну передачу на Ярмоленка. Андрій, звісно, не схибив - 1:0! І тим самим увійшов в історію - відкрив рахунок голам на оновленому стадіоні «Олімпійський».

А наступну вражаючу атаку уже розпочав А.Мілевський. Артем швидко віддав пас на Є. Коноплянка. Євгеній на високій швидкості, мов метеорит пролетів значно більшу половину поля, і увірвався до карного майданчику, по ходу обіграв голкіпера Цілера, і майже спокійно забив гол - 2:0!

Радість наших уболівальників на трибунах дещо вщухла на 38-й хвилині. Німецькому півзахиснику Тоні Кроосу вдався удар із середньої відстані у верхній кут. Олександр Рибка був безсилим…

А перед перервою на відпочинок Сергій Назаренко, який незадовго перед цим з’явився на полі, практично повторив подвиг Кросса. І ще з більш дальньої відстані влучив у самісіньку «дев’ятку» воріт суперника - 3:1! Глядачі проводжали господарів у роздягальню, не зовсім ще вірячи в таке ось диво.

Другий тайм розпочався теж обопільними атаками. Два удари Андре Шуррле просвистіли повз ворота Олександра Рибки, який цього вечора, як і в попередніх матчах, демонстрував блискавичну реакцію і загалом надійну гру.

Українці віддячили німцям своїми небезпечними моментами Андрія Шевченка та Анатолія Тимощука. Та знову підтвердилася футбольна істина: не забиваєш ти, заб’ють тобі… Цього разу її підтвердив С. Рольфес. Після розіграшу кутового з близької відстані Сімон вколотив м’яч у сітку воріт, які цього разу не захистив О.Рибка - 3:2!

А на 77-й хвилині Томас Мюллер, який як і Сімон Рольфес вийшов на заміну, вцідив у шпарину в нашому захисті, і майже з кута штрафного майданчика зрівняв рахунок -3:3!.

Після матчу в інтерв’ю екс-тренер збірної України, в минулому відомий гравець збірної колишнього Радянського Союзу та київського «Динамо» Олексій Михайличенко сказав, що нічия із надзвичайно сильною збірною Німеччини для нашої команди є моральною перемогою. І вона послужить стимулом впевненості у вибраному шляху керівництвом збірної України - на омолодження складу…

На мою власну думку, головне, щоб з цього шляху не збитися на манівці. Після цієї важливої гри уже віриться - такого не трапиться. Підтвердженням цього повинна стати гра із збірною Австрії, яка відбудеться 15 листопада, теж на оновленому стадіоні. Тепер уже - у Львові. Хто ж у ній увійде в історію як автор першого забитого м’яча? Чекати залишилося кілька днів…

До речі, на тій пам’ятній зустрічі я ще й побажав гравцям збірної України не лише «…перемагати завжди і всюди…», а й не програвати…
PS: Більш детальну розповідь про матч між командами України та Німеччини можна прочитати на сайті: ivanzhytnyk.com