Про реформування освіти поведемо бесіду з Катериною НЕМИРОЮ, яка вже другий рік поспіль працює у комісії «Нова школа» при Міністерстві освіти України. Вона скульптор, член Національної спілки художників України, письменниця. До всього пані Катерина має авторські методики щодо викладання образотворчого мистецтва.

Не можна оминути й той факт, що пані Катерина - мама Мар’яни САДОВСЬКОЇ (Україна, Німеччина). Благодійні концерти цієї самобутньої співачки стали непересічною подією сумської осені-2017. А вже цього року у Сумах відбувся допрем’єрний показ кліпу Мар’яни Садовської «ВОЛЯ». Саме ця подія покликала в дорогу до Сум Катерину Немиру, бо почула від доньки низьку гарних вражень про перебування на Сумщині.

Для наших читачів пані Катерина дала ексклюзивне інтерв’ю, у якому поділилася думками про навчання як про постійний процес самовдосконалення особистості.

R: Як працює відомча програмна комісія з красномовною назвою «Нова школа»?
К.Н.: Два роки тому при Міністерстві освіти України, за сприяння польського уряду створена програмна комісія «Нова школа». До її складу з 300 кандидатів пройшли жорсткий відбір 100 педагогів з усіх куточків України. Так сталося, що я теж пройшла конкурсний відбір до цієї комісії, де представляю напрямок розвитку творчих здібностей молодого покоління.
Спочатку була здивована різноманітністю педагогів-практиків й теоретиків, яких зібрало Міністерство освіти в одну групу для вироблення напрямків реформування школи. Поруч працюють люди з різних регіонів з кардинально відмінними підходами до викладання шкільних предметів. Сьогодні я розумію, що такий принцип – це найкраще, що можна зробити на шляху змін та реформ.

Польські наставники, розпочинаючи роботу у відомчій комісії, провокували й заохочували нас наступним меседжем: «Ми не даємо вам приклад, як ми робили шкільну реформу. Ми розповідаємо, яких помилок ми допустилися, а ви маєте створити власну концепцію, базуючись на національному досвіді».

Наразі вже створені єдині програмні засади, на яких буде реформуватися школа. Наступний етап – реалізація пілотних проектів та програм для початкової школи. Для їх апробації визначено 200 шкіл в різних містах та селах країни.



R: Що спонукало Вас зайнятися педагогічною практикою?
К.Н.: У нас існує неправильна й згубна практика, коли у кожному класі є відмінники та двієчники. Це ж, як тавро на лобі, й при тому, що потім такі двієчники, як Костянтин ЦІОЛКОВСЬКИЙ, стають всесвітньо відомими вченими.

Педагогіка мене завжди цікавила не тому, що я любила дітей, а тому що мені завжди їх було страшенно жаль. Всі помилки, недопрацювання дорослих впливають на дітей глибокими душевними травмами. З великим бажанням врятувати, допомогти я прийшла в педагогіку. Й нині я борюсь за кожну дитину, яку відкидають інші педагоги.

R: На Ваш погляд, як сприймаються перші спроби реформування школи?
К.Н.: Мене надихає, що усі почали говорити про школу – педагоги, батьки, громадськість й серед учителів розгортаються гарячі дискусії на цю тему. Мандруючи Україною зі своїми майстер-класами, спостерігаю, як усе частіше педагоги починають самостійно думати й творчо працювати, щоб розвивати дітей, – це найвагоміша ознака реформи, бо не важливо, що напишуть у стандартах. Насправді це папірці, які хтось буде читати, а можливо, ніхто їх й гортати не буде.

Також важливо, що на державному рівні підняли престижність педагогічної праці – збільшився розмір заробітної плати вчителя. Можливо, тепер до педагогічних колективів прийдуть чоловіки, бо нинішня жіноча шкільна педагогіка(такі собі шкільні мамуні) негативно впливає на психіку підростаючого покоління.

r: Як Ви заохочуєте дітей до творчості?
К.Н.: Спілкуючись з колегами хочу донести думку, що не варто зосереджуватися на стандартних підходах, бо вони обмежують творчу уяву юного художника. Так, я ніколи не забуду малюнок одного хлопчика, який малював пожежу. Він створив власне бачення образу пожежника з довгими-предовгими руками, що простяглися за врятованою дівчинкою аж до верхнього поверху. Розумієте, як легко й по-дитячому просто хлопчик намалював таку символічну картину. Я упевнена, що майбутнє належить людям творчим, яку б професію вони не обрали. Тільки люди творчі, котрі вчаться, вдосконалюються, будуть успішно вирощувати городину, лікувати, будувати... Їм в нагоді стане вміння мислити образами, уміння візуалізувати свою мрію та вміння розуміти та сприймати МИСТЕЦТВО.