Їду вниз на ескалаторі і бачу людей у вишиванках : зелені дубочки, красна калина, рожеві мальви. Люди попрямують на Співоче поле, сьогодні там стартував десятий етнічний музичний фестиваль. Відкрився, як свіжий подих для української культури.
Спочатку книги. Книга - це святе. Багацько видань зібралося на книжковому ярмарку,  аби  продовжити нелегкий розвиток книговидання. Спочатку духовна їжа. Людина, що знається на Українській книзі ,не зможе лишитися байдужою і якщо нічого не придбає, то піде з щемом у серці та обіцянкою : наступного року обовязково куплю!
Проходимо далі. Алея майстрів запрошує гостей до своїх прилавків : іграшки, вишиванки, рушники, чай, медовуха. А на вогні юшка в здоровезному казанку далі на решітці випускає аромат м’ясо з овочами. Прокинувся апетит.
Окремою алеєю представлена еко-продукція, адже з цим фестивалем була запроваджена нова традиція - "В радісному і розумному тілі здоров’я". 
Дитяча галявина: мотанки, розпис хною, свистульки, хороводи, загадки. Навіть дорослим кортить взяти участь у цій Країні мрій.
Кримсько-татарська сцена (пісні, танці). Парвду писав Гамзатов: "пісня має велику силу", навіть якщо виконується іншою мовою.
Дивлячись на хлопчину в національному вбранні, що виконував танок «аулакеі», віє  мужності та сили волі більше, ніж від того перкачаного бідолахи.
Літературна сцена. Ведучий - один з Капранових. Зі сцени лунають болгарські й вірменські вірші. Пізнаємо культури інших.
Їду я вниз і думаю, що до головної сцени дійду завтра. Завтра буде цікавіше.
Фото тут: http://society.lb.ua/culture/2013/07/08/211166_10aya_kraina_mriy_sobrala.html