Коли 13 років тому готувалися до оприлюднення перші факти про підпілля ОУН на Сумщині, відносна вузькість джерельної бази залишала простір для критики. Критики наукової.
Думаю, вона попереду. І це було б не тільки нормально, але і корисно. Для всіх.
Натомість тепер до вивчення теми вже залучені джерела з ДАСО, ДАВО, ГДА СБУ, архіву УСБУ в Сумській області, військового архіву Фрайбурга (ФРН) та інших установ. Тож, опираючись на ці документи, напередодні 69-ї річниці страти в сумській тюрмі (20.02.1943) підпільників ОУН на чолі з
Семеном Сапуном (
фото 1) варто ще раз пригадати і належно вшанувати загиблих. І не тільки тому, що вони віддали свої життя за Україну.
За відсутності наукової критики мимоволі звертаєш увагу ще й на настрої певних, політично заангажованих кіл. Їх можна охарактеризувати одним словом: ненависть... І це дивувало: як можна ненавидіти за факти?
Але, якось подумав: в кожному почутті (в т.ч. і ненависті) є своя причина. Колись ці настрої і стереотипи, які ними керують теж стануть історією. Тому, спробуємо їх зрозуміти. А для цього процитуємо 5 нових джерел. Вони ілюструють обставини, в яких діяли три сторони “невидимого фронту”: українські націоналісти, комуністичне підпілля та німецькі спецслужби.
Це, переважно, документи зі справи на начальника поліції Краснопільського району і, одночасно,... командира партизанського загону “ім. ВЧК”
Семена Барановського (
фото 2).
Читаємо:
РОЗШИРЕНА ВЕРСІЯ ТУТ