х х х
Внизу дзюрчить криниця світла,
Вгорі стежина йде у даль,
Сузір’я підіймають мітли
Понад безоднями проваль.
Ми до коромисла притислись
Під блиском ясної яви,
Не ухиляючись від смислу
І Я, і ТИ, і МИ, і Ви.

1908.


х х х
Внизу журчит источник светлый,
Вверху опасная стезя,
Созвездия вздымают метлы,
Над тихой пропастью скользя.
Мы все приникли к коромыслам
Под блеском ясной синевы,
Не уклоняяся от смысла
И Я, и ТЫ, и МЫ, и Вы.

1908