Как будут легитимизировать местную власть? Очень просто!

Блоги, Геннадий Минаев
03 марта 2010 в 12:20
Как же выходить из этой коллизии и получить легитимность решений рады? Думаю, вернее предполагаю, что очень просто. В мае один очень умный «ущемленный» житель Украины в мае подает в административный суд на нелегитимность решения сессии, а за одно, иски на решение исполкома и распоряжения мэра.

Суд вызнает их законными. И в государстве, где действует прецедентное право, можно было бы на этом закончить – никакие бы суды уже не принимали бы иски на нелегитимность решений органов местного самоуправления.

У нас в Украине «кино крутим» чуть дольше: апелляционный административный, высший административный. Последний «типа не разобрался» и обращается в Конституционный суд. Тот принимает решение и разъяснение, что все «окей». На основе решения и разъяснения Конституционного суда, суды уже вправе не принимать таких исков. Таким способом будет легитимизирована власть на местах до новых выборов. Другого пути, я лично, не вижу.

Первое. Конечно же, то, что произошло просто абсурдно. С любых точек зрения. Легитимность советов, исполкомов и мэров под вопросом. Но если с исполкомами и мэрами «отмазаться» как раз можно (это о сорванном джекпоте), то с самим советом дело обстоит действительно «зер швах», как говорят немцы. Ниже юридическая точка зрения, вернее, одна из точек зрения – правового управления Сумского городского совета. Она, кстати, полностью совпадает с позицией юристов ассоциации городов Украины. Коллизия: депутат (сам по себе) легитимен, а сессия совета – нет, вернее и сессия может быть почти легитимна, а вот решения принятые на ней – точно нет.

* * * * * * * * * *

Діє принцип безперервності влади

Початок 2010 року ознаменувався змінами в політичному житті країни, значною мірою 2010 рік – це рік виборів: Президента України, сільських, селищних, міських голів, депутатів місцевих рад.

Внаслідок прийняття ряду нормативних документів законодавчою гілкою влади, що на думку фахівців права, на жаль, є недосконалими, і в певних аспектах суперечними, призвело до виникнення на політичній арені нашої країни досить «неоднозначної» ситуації з приводу проведення виборів до органів місцевого самоврядування.

Зрозуміло, що на сьогоднішній день громади сіл, селищ, міст турбують питання щодо виборів, повноважень та легітимності актів органів місцевого самоврядування, тому для відповіді на них звернемося до аналізу положень чинного законодавства України.

Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

З низки норм Конституції випливає, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Даний нормативний акт визначає лише фундаментальні засади місцевого самоврядування, інші ж питання регламентуються законами України.

Для розуміння ситуації, що склалася навколо виборів до органів місцевого самоврядування, перш за все, потрібно зупинитись на такому моменті: 08.12.2004р. Законом України «Про внесення змін до Конституції України» частину першу статті 141 Основного Закону викладено в новій редакції, а саме встановлено п’ятирічний строк повноважень депутатів місцевих рад.

Водночас частина друга вказаної статті залишається без змін та передбачає чотирирічний строк повноважень сільського, селищного, міського голови.

Тому, постають питання щодо строку повноважень депутатів місцевих рад, обраних на чергових місцевих виборах 26 березня 2006 року, а також строку повноважень сільських, селищних, міських голів, які обиралися у той же період.

Відповідь знаходимо у нормі зазначеного Закону, відповідно до якого вказані зміни набрали чинності в день набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році, тобто в день відкриття першої сесії Верховної Ради України п'ятого скликання – 25 травня 2006 року, а оскільки депутати місцевих рад п'ятого скликання, обрані на чергових місцевих виборах 26 березня 2006 року, почали здійснювати свої повноваження до того, як набрали чинності відповідні положення Закону України «Про внесення змін до Конституції України», то можна зробити висновок про те, що на депутатів місцевих рад обраних 26 березня 2006 року не поширюється дія частини першої статті 141 Конституції України в частині п’ятирічного строку повноважень. Отже, депутати зазначеної каденції отримали представницькі мандати на чотирирічний строк.

По-друге, прийняття 16 лютого 2010 року Верховною Радою України постанови, відповідно до якої чергові вибори до місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які передбачалось провести 30 травня 2010 року, відмінено, а також у зв’язку з наявністю прогалин у виборчому праві, призвело, по суті, до ситуації, коли під сумнів ставляться питання легітимності прийнятих органами місцевого самоврядування актів у період до проведення чергових виборів.

Згідно положень Конституції України та норми Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» до повноважень Верховної Ради України належить призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування. Однак, враховуючи частину другу статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України фактично виникає питання щодо неправомірності вказаної постанови, оскільки згідно статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових виборах, визначається Конституцією України.

Відповідно до статті 14 Закону про вибори чергові місцеві вибори проводяться у зв'язку з закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень місцевої ради та сільського, селищного, міського голови.

Разом з тим, статтями 2, 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що депутат місцевої ради є представником інтересів відповідної територіальної громади, який відповідно до законів обирається на строк, встановлений Конституцією України та повноваження якого починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради, а закінчуються в день відкриття першої сесії ради нового скликання.

Ті ж самі положення визначає і стаття 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо строків повноважень сільських, селищних, міських голів, то згідно статей 12, 42 вищевказаного Закону сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці та обирається громадою в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Повноваження голови починаються з моменту оголошення відповідною виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання, а закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах.

Таким чином, дослідивши низку нормативно-правових актів, що регламентують правові відносини у сфері виборів до органів місцевого самоврядування, та застосовуючи принцип безперервності влади, сутність якого прослідковується з положень Основного Закону, можна стверджувати, що сільський, селищний, міський голова здійснює свої повноваження до дня відкриття першої сесії відповідної ради. Крім того, не виникає жодних сумнівів щодо легітимності його повноважень та прийнятих актів.

Стосовно повноважень депутатів місцевих рад, то зрозуміло, що повноваження окремого депутата починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії ради нового скликання. Однак, беручи до уваги той факт, що місцева рада є представницьким колегіальним органом місцевого самоврядування, виборним органом, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення; повноваження ради як органу місцевого самоврядування та повноваження депутата є не співставними, то виникає питання щодо строку дії цього органу та легітимності прийнятих рішень у період відстрочення проведення чергових місцевих виборів.

* * * * * * * * * *

Второе. Как же выходить из этой коллизии и получить легитимность решений рады? Думаю, вернее предполагаю, что очень просто. В мае один очень умный «ущемленный» житель Украины в мае подает в административный суд на нелегитимность решения сессии, а за одно, иски на решение исполкома и распоряжения мэра. Суд вызнает их законными. И в государстве, где действует прецедентное право, можно было бы на этом закончить – никакие бы суды уже не принимали бы иски на нелегитимность решений органов местного самоуправления. У нас в Украине «кино крутим» чуть дольше: апелляционный административный, высший административный. Последний «типа не разобрался» и обращается в Конституционный суд. Тот принимает решение и разъяснение, что все «окей». На основе решения и разъяснения Конституционного суда, суды уже вправе не принимать таких исков. Таким способом будет легитимизирована власть на местах до новых выборов. Другого пути, я лично, не вижу.
23
Комментариев
0
Просмотров
6901
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.