Коли перед нами постало питання про те, яка громада в Сумському районі є найуспішнішою, сумнівів майже не було. Одноголосно редакція вирішила, що писати треба про Хотіньску ОТГ. Адже її поява у ЗМІ з приводу досягнень та позитивного досвіду впровадження проектів була найчастішою.

Отже, ми вирішили з перших вуст дізнатися, що сприяло такому стрімкому розвитку територій, які увійшли до складу Хотіньської громади, з моменту об’єднання. І відповідь чекала на наших журналістів з перших хвилин перебування на Хотіньській землі.

Голову ОТГ Миколу Торяника ми застали за справами. Хоча годинник ледь показував дев’яту, робота у його кабінеті кипіла. Голова ОТГ розбирався в деталях тендеру на придбання службового автомобіля для потреб селищної ради. Дочекавшись завершення цієї справи, змогли почати розмову. Але той факт, що у голови інтерв’ю, здавалося, не бентежив ні його самого, ні його колег-депутатів, керівників відділів та підрозділів. Розмовляючи з нами, він встигав підписувати документи, давати доручення і жартувати. Кабінет голови Хотіньської ОТГ здався нам більше схожим на прохідний двір. Там постійно хтось знаходився. Зрештою, змирившись з цією обставиною, заводимо розмову про створення ОТГ.

R: Миколо Івановичу, розкажіть, як створювалась ОТГ? Чи не було у вас сумнівів щодо цього?

М.Т.: Коли розпочався процес децентралізації, я на той час вже понад 15 років працював головою сільради у Кіндратівці. За підтримки районної та обласної адміністрації було взято курс на об’єднання. Було, звісно, страшно. Але ми добре розуміли, що, поки реформа ще тільки починається, нас будуть підтримувати і в Києві, і в Європі. Тому ми провели збори, люди підтримали створення громади. Ми провели вибори, і так сталося, що мене обрали головою.

R: З якими проблемами вам довелося, перш за все, боротися?

М.Т.: Перше і головне - це досягти єдності. Адже в депутати обралися не лише ті люди, які підтримували мене на посаді голови. Були й ті, хто голосував проти мене. Але я розумів, що нам для вирішення питань потрібно досягати єдності. Тому я одразу сказав усім: хто хоче працювати на благо громади, то треба працювати. А хто хоче займатися політикою, хай бере плакати і йде далі займатися політикою. Зараз у нас всі питання вирішуються одноголосно. Якщо питання спірне, то ми його спершу виносимо на комісії, і тільки коли воно розібране повністю, тільки тоді ми його виносимо на сесію чи на виконком.

R: Що з бюджетом? Чи можна порівняти бюджет сіл, які увійшли до ОТГ, до об'єднання і зараз?

М.Т.: Абсолютно не можемо порівнювати. Він збільшився у кілька разів у порівнянні з минулими роками. Загальний бюджет громади – 43 млн. З них власні надходження – 26 мільйонів. Але це не все. Завдяки співпраці з ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку – ред. ), з іншими європейськими організаціями, обласною адміністрацією, ми кожного року маємо ще один такий бюджет. Так, за півтора роки ми зробили 12 об’єктів, не вкладаючи власних коштів.

R: Цифра бюджету дійсно вражає. За рахунок чого він наповнюється?

М.Т.: Власні надходження формуються з податків фізичних осіб, податків підприємств. У нас працює багато потужних фірм, але більшість з них зареєтровані хто в Сумах, хто в Харкові, хто ще десь. А відповідно до закону, підприємці можуть сплачувати податок або за місцем фактичної діяльності, або за місцем реєстрації. Ну ось вони і платили туди, де зареєстровані.

Але, розумієте, проблема в тому, що у нас бізнес сприймає владу як ворога. Коли я до них прийшов і запропонував допомогу, вони не повірили. Вони думали, що я прийшов вимагати «відкат». Але моя головна ціль, щоб підприємці сприймали владу як компаньйона, ну або, принаймі, як друга. Ми, як могли, намагались спростити життя підприємцям. У межах наших повноважень знизили їм податкову ставку. І вони побачили, що ми про них дбаємо. Тож вони теж стали допомагати нам.

R: Як ви думаєте, чому одні громади в Україні менш успішні, а інші більше?

М.Т.: Я не знаю чому. У нас політика така: ми не сидимо на місці, не плануємо довго свої кроки. Поки, можливо, хтось розмірковує, ми робимо, розуміємо, де ми помилились, і робимо знову, але вже правильно. А ще ми усвідомили, що підтримку нам будуть надавати лише на початку реформи. Коли реформа відбудеться, вже допомагати так не будуть. Тому ми використовуємо будь-яку можливість.

Після розмови Микола Іванович везе нас до школи, до амбулаторії, по вулицям, аби ми на власні очі побачили результат децентралізації в Хотіні. Дійсно, результат вражає! Виявляється, що досягти позитивних результатів можна за досить короткий термін. Звісно, якщо мати на те бажання.

Проект “Відкрита Європа” фінансується Європейським Союзом. Підтримку у реалізації проекту надає громадська організація “Інститут економічних досліджень та політичних консультацій” та «Європейська правда». Матеріали в рамках даного блоку підготовлені в рамках проекту “Просування реформ в регіони” за сприяння Європейського союзу (http://ec.europa.eu/europeaid). Зміст публікацій є виключно відповідальністю їх авторів та жодним чином не відображає точку зору Європейського союзу.